Серед старшого покоління косівських митців часто зустрічалися видатні особистості, які своїми досягненнями завдячували переважно собі самому.
Жити і працювати колись доводилось в умовах, які мало сприяли розвитку творчої думки, а найбільше цінувалися художні вироби на смак замовника. В ті далекі часи ще не було комп’ютерних технологій, штучного інтелекту чи 3D-моделювання.
Майже всі процеси виконували вручну, зате вповні розкривалася кмітливість та фантазія народних умільців. Незважаючи на обмежені можливості, талановиті майстри народного мистецтва досягали відмінних результатів у своїй роботі.
Одним із них був відомий представник гуцульської школи різьбярства Іван Юрійович Павлик, який народився 26 лютого 1921 року в місті Косові.
Після закінчення семирічки вступив на курси вечірньої промислової школи, де викладали основи економіки та бухгалтерського обліку. Начебто з вибором професії все було зрозуміло. Але в цей ж час Іван зацікавився різьбою по дереву і почав виконувати свої перші роботи в матеріалі.
Вдалий дебют вселив впевненість у своїх силах і молодий майстер почав самостійно опановувати мистецтво різьблення. Два роки працював удома разом з своїм батьком, від якого навчився і столярного ремесла.
Трудовий і творчий шлях І. Павлик починав з простого столяра, а продовжував, як висококласний майстер різьби по дереву. Його вироби набували все більшої довершеності, проявлявся своєрідний почерк.
Більшу частину життя митець працював на фабриці ”Гуцульщина”, а також спробував свої сили у викладацькій діяльності. Брав участь у багатьох виставках, зокрема й персональних.
Фахова майстерність Івана Юрійовича дивувала і захоплювала: бездоганна чистота різьблення та інкрустації (перламутром, бісером, металом, та ін.) глибоке знання властивостей матеріалу, використання рідкісної нової техніки трьохплощинної різьби.
У 1993 році І. Павлик був прийнятий до Спілки народних майстрів України, а пізніше отримав почесне звання Заслуженого майстра народної творчості.
Мистецький спадок художника-різьбяра величезний. Це і меблі, і письмове приладдя, рахівниці, скриньки, тарілки, люльки, вироби сакрального характеру, навіть намисто.
Досконала простота декору завжди поєднувалася зі складною формою, або доповнювала основний композиційний акцент твору.
Своєрідним показником наполегливого, цілеспрямованого характеру І. Ю. Павлика може бути декоративна тарілка, виготовлена з південноамериканського дерева квебрахо (у перекладі з іспанської ”зламай сокиру”).
Квебрахо має надзвичайно щільну та тверду деревину, яка тоне у воді. Майстер роками підбирав перламутр різних відтінків для цього особливого твору. Інкрустований орнамент доповнено дротиком білого та жовтого металу.
Іван Павлик показав, що в умілих руках обрізок дерева, мало придатного для обробки, можна перетворити на шедевр народного мистецтва.
Автор: З. Ю Тимчук,
наукова працівниця фондів Косівського музею народного мистецтва та побуту Гуцульщини.
Фото виробів І. Ю. Павлика з архіву Косівського музею.
Підготував Юрій Джуранюк,
завідувач сектору обліку Косівського музею народного мистецтва та побуту Гуцульщини (філії Національного музею НМГП імені Й. Кобринського).
Також ознайомтесь з іншими цікавими публікаціями та історичними дослідженнями п. Юрія Джуранюка на сайтах «Гуцулія», «ВелоКосів», «Лудинє» та «КосівАрт».
Дуже дякую Вам – Юрій Йосипович, а також Вам – З. Ю. Тимчук , за таку чудову публікацію, та приємний спомин і гідну оцінку нашого великого Косівського майстра – Павлика Івана Юрійовича, дуже приємно. ) Пам’ятаємо, шануємо, цінуємо !