Кілька штрихів до 90-річчя з дня народження.
Історична доля українців-лемків трагічно пов’язана з післявоєнним (ДСВ) поділом територій та вигнанням з їхньої споконвічної землі. Попри все, лемківська спільнота зберегла мову, звичаї, віру і утвердила свою українську ідентичність. Така ж доля судилася талановитому косівському художнику-майстру Олександрові Хованцю.
Народився майбутній митець в селі Тиличі Новосондецького повіту (Малопольське воєводство в Польщі) 5 березня 1935 року (в документах було записано 13 березня і ця дата вважається офіційно визнаною). Недовго йому довелося пожити на рідній Лемківщині.
Під час злочинної військової операції «Вісла» родина була змушена переїхати до села Маріямполя, поблизу Галича Станіславської області (тепер Івано-Франківська).
З книги уродженця с. Брустори письменника Миколи Яновського «Срібна пряжка» довідуємося, що батько Олександра загинув на фронті і п’ятеро дітей залишилися з матір’ю. Всім довелося важко працювати.
Після служби в армії хлопець вступає до Косівського училища прикладного мистецтва на відділ художньої обробки дерева. Творчі здібності Олександр успадкував від батька-столяра. Адже лемки вміли майстерно виготовляти вироби з дерева, займалися різьбленням, лозоплетінням, з каменю-пісковику вирізали жорнові колеса, пам’ятні хрести.
В училищі переймав професійні тонкощі від знаменитих викладачів фахових дисциплін Володимира Гуза та Миколи Федірка (теж, до речі, лемка).
Після навчання працював у Косівських художньо-виробничих майстернях, з 1974 по 1979 роки- на посаді головного художника.
Прагнучи розвинути свої уміння, навчився у відомого майстра з Річки Івана Грималюка боднарства та техніки випалювання.
В доробку Олександра Хованця були тематичні скульптурні композиції, тарелі, пласти. Виготовляв з дерева різні точені сувеніри та вжиткові речі: фігурки людей, тварин, набори для спецій. Роботи митця побували на багатьох виставках в Україні та за кордоном ( Чехословаччина 1966 р, ЕКСПО-67 у Монреалі, конкурс сувенірів у Києві 1969 року та ін.)
Олександр Степанович Хованець був активною, допитливою людиною, особливо цінував новаторський підхід до роботи. Зберігав і продовжував народні традиції Гуцульщини у своїх творах, водночас намагався внести нові цікаві ідеї, експериментував з малими формами, пізніше доповнював декор елементами текстилю та шкіри, поєднуючи їх із випалюванням.
Майстер раціонально використовував текстуру дерева різних порід. В скульптурних композиціях оживали епізоди з життя гуцулів, часто позначені народним гумором і дотепністю. Твори косівського митця знаходяться в музеях України, Америки, Канади, Австралії, Німеччини, Індії, Ізраїлю.
Олександр Хованець неодноразово дивував шанувальників, розкриваючи багатство своїх талантів. Самотужки вивчився гри на кларнеті, брав участь у виступах оркестру народних інструментів. В 1970 та 1971 роках з концертами побував в Італії (що було винятковою подією в радянський час).
В 1979 році була опублікована книжка Олександра Степановича Хованця «Розквітають народні таланти». Вона складалася з трьох розділів.
У першому коротко подано розвиток народного мистецтва від кінця ХІХ століття до сімдесятих років ХХ ст. У другому розділі автор розповідає про свій шлях у мистецтво, про навчання в Косівському училищі прикладного мистецтва, тепло відзивається про своїх викладачів.
Далі він, з великою пошаною і визнанням, розповідає про своїх колег по роботі в Косівському виробничо-художньому комбінаті Художнього Фонду України. Книжка містить також переклади тексту англійською і французькою мовами.
Одне з найцікавіших захоплень художника — виготовлення композицій з річкових камінців. Цей природний матеріал умілі руки перетворювали на чудернацьких тварин, оригінальні вази для сухоцвітів, скелясті пейзажі.
Олександр Степанович також із задоволенням займався ландшафтним дизайном та садівництвом. У власній садибі облаштував мальовничий штучний водоспад і водойму з рибками. А така примхлива високогірна рослина, як едельвейс – «шовкова косиця», добре почувалася і цвіла в садку Майстра…
Багатогранна постать Олександра Хованця заслуговує глибшого вивчення в мистецтвознавстві.
Фотоілюстрації з фондів Косівського музею та з відкритих джерел.
З. Ю. Тимчук, наукова працівниця Косівського музею народного мистецтва та побуту Гуцульщини (філія НМНМГП ім. Й. Кобринського).
