У нашій країні одним із визначних осередків різьбярства є Гуцульщина.
Життя горян завжди пов’язане із деревом карпатських лісів. Різьбленими орнаментами складали люди свою шану і вдяку деревині. Звідси й коріння нині всесвітньо відомого мистецтва гуцульських різьбярів.
Старі народні традиції зберігали і збагачували майстри Косівського виробничо-художнього об’єднання «Гуцульщина», яке діяло з 1939 року по 2002 рік, де працювало понад 3 тисячі народних майстрів.
На виробництві працювала творча група майстрів-професіоналів, які розробляли високохудожні зразки по дереву, ткацтву, шкірі, вишивці, за кращими зразками, які пройшли ярмарковий відбір, виготовляли серійні замовлення.
На протязі більше 60 років творча група різьбярів поповнювалась молодими талановитими випускниками косівського художнього училища прикладного декоративного мистецтва.
До кагорти творчих майстрів ВХО «Гуцульщина» належав Іван Петрович Вахняк, який 27 років розробляв унікальні зразки виробів з дерева.
Народився Іван 6 квітня 1950 року в селі Малий Гвіздець Городенківського району Івано-Франківської області. Закінчив 8 класів Гвіздецької СШ у 1965 році, через рік поступив у Донецьке гірниче училище, отримав професію електрослюсара. За направленням працював 6 місяців на шахті «Трудівська».
Молодому творчому хлопчині дуже хотілося повернутись додому, до зелених карпатських гір, які надихають до творчості. У 1969 році повернувся до рідного краю, влаштувався в місті Коломия на завод «Сільмаш» художником-оформлювачем. Але це його не влаштовувало, хотілося малювати й Іван у 1971 році поступив у Косівський технікум народних художніх промислів на відділ художньої обробки дерева, який закінчив у 1975 році з відзнакою.
Ще до закінчення технікуму Іван зустрів юну Ганну , яка навчалася на відділі кераміки,одружилися і надихали один одного на творчість. За направленням з 1 вересня 1975 року працював у творчій групі ВХО Гуцульщини з відомими народними майстрами: Йосипом Кравчуком, Михайлом Довбенчуком, Олексієм Корбутяком, Іваном Довбенчуком, Федором Гавриленком, а з молодих – Василем Стефураком.
На той час головним художником ВХО “Гуцульщини « був Володимир Олексійович Шевчук, лауреат державної премії імені Тараса Григоровича Шевченка. Саме він відбирав кращі зразки і презентував їх на виставках-ярмарках по цілому Союзу.
Із самого початку творчої діяльності Іван Петрович Вахняк брав участь у виставках народної творчості: всесоюзних,республіканських,обласних, а також міжнародних( Аргентина 1978рік і Монголія 1981 рік), за що був нагороджений багатьма дипломами, грамотами, медалями, присвоєно звання «Майстр-художник 1 класу».
На багатьох виставках побували його різьблені тарелі, скрині, барильця, шкатулки, оправи книжок, альбоми, шахи, кубки. Брав участь у виставках , організованих НСХ України головою був Стринадюк Роман Михайлович, пізніше Кочержук Іван Степанович. За активну участь у виставковій діяльності Івана Петровича прийняли членом НСХ України(1993 рік).
Його твори відзначаються багатством орнаментальних композицій, досконалою технікою виконання. На першому плані – різьба, інкрустація підсилює її виразність.
Асортимент робіт майстра дуже широкий: різьблені та інкрустовані тарелі з портретом, альбоми, подарункові скриньки.
Виробам його притаманні чіткість ритму, органічний зв’язок декору з формою і призначення предмета, вміння виявити фактуру матеріалу, висока технічна досконалість. Просто й легко під рукою майстра на дереві виникає орнамент. Таке вміння дається роками клопіткої праці, досвідом і ще ,мабуть, талантом.
З 2002 року облаштував творчу майстерню дома, виконує приватні замовлення: ювілейні альбоми, тарілки з портретами відомих людей для діаспор Америки та Англії.
Не зважаючи на поважний ювілей, майстр у розквіті сил та творчих задумів. Хто познайомиться бижче з косівським різьбярем, який більше 50 літ невтомно чаклує різцем, не повірить, що годинник життя повернув йому на восьмий десяток.
Іван Петрович Вахняк родом з Городенківщини, але з нашим краєм поріднився, і як каже сам «огуцулився». Тому в його творах так часто знаходять відображення стрімких гір, вічнозелених смерек, квітучих полонин, дзвінких потоків.
Тож хай щасливо і далі майстер своїми творами збагачує українське національне і гуцульське народне мистецтво.
