«Відійшов у засвіти відомий художник-керамік, заслужений майстер народної творчості України Роман Мицкан, який народився у моєму рідному селі Черганівці на Косівщині, жив і творив свої мистецькі речі в м.Косові, – написав 5 грудня 2024 р. на своїй сторінці журналіст Василь Глібчук.
– Не навчаючись у жодному художньому закладі, він сягнув у мистецтві кераміки, скульптури й живопису таких висот, які недоступні декому із тих, хто закінчив художні інститути й академії.
Роман мав дар від Бога не лише до мистецтва, але й мав глибокі знання зі світової філософії, дуже любив природу, був одним із найактивніших її захисників і одним із національно найсвідоміших УКРАЇНЦІВ: брав участь у всеукраїнських антикомуністичних протестах, пожертвував десятки тисяч гривень для потреб ЗСУ…», – написав Василь Глібчук.
Роман Миколайович МИЦКАН – кераміст, художник, скульптор. Заслужений майстер народної творчості України (2009).
Народився 1 травня 1953 року в с Черганівці, жив у місті Косові.
Починав з різьблення по дереву. Працював у ВХО «Гуцульщина». Після служби в армії почав гончарити. Працював на художньому комбінаті в Івано-Франківську – до його закриття.
Асортимент творів: коралі різноманітної форми, музичні інструменти, скульптурки-свистульки (зозульки).
Учасник міських та обласних виставок. Твори зберігаються в музеях області, України та у приватних колекціях за кордоном.
Джерело: Косів. Імена
Роман Миколайович Мицкан з глиною працює уже більше тридцяти років. На питання: «Як ви почали займатися керамікою?», – майстер відповідає, що «дуже довго хотів займатися нею, та усе якось не вдавалося, і одного разу цікава історія вийшла: Я йшов на базар, а тут дядько продавав свистульки, я купив у нього три свистульки.
Поки дійшов додому – навчився грати. Думаю: «Ой, це така цікава штука – може, я попробую. Я попробував то на свою голову, і пішло-поїхало. Правда, ходив ще вчитися у Спілку художників гончарити, навчився там гончарному ремеслу і став робити всякі скульптурки маленькі. Роблю також жіночі прикраси, музичні інструменти у вигляді скульптур – птахів, звірів, людей. Для цього використовую глину різних сортів».
Глину Роман Мицкан добуває сам, бере її у Косові, у себе в селі на городі, і в Коломиї, а інколи замовляє у Слав’янську, на Хмельниччині, хоче ще з Луцька привезти.
Глину майстер копає сам. Вона має бути чиста, без домішок. Потім її фільтрує через дрібні сита у рідкому вигляді, висушує, вистоює (вона кисне, інколи й місяць, а то й більше), потім уже замішує безпосередньо для роботи.
«Це дуже копітка й тонка робота – часто гончарі цим не займаються, вони лише корінці повибирають із глини, та й крутять на крузі», – каже майстер.
Щоб якісно звучали виготовлені музичні інструменти: як прості свищики, так і більш складніші – окарини, Роман винайшов і свій авторський спосіб. Зробив у інструменті свисток, як у флейти (така флейта була у пана Романа вдома, куплена ще за радянських часів.), зробив кілька отворів – й інструмент зазвучав.
На музичні інструменти під розпис майстер бере косівську глину, а на ту, що без розпису – використовує коломийську, яка, за його словами, «має гарний черепок».
Керамічні вироби майстер декорує різними кольорами.
Роман Мицкан провів багато майстер-класів. Розповідає: «Люди вчаться, та не завжди роблять старанно. Була хвиля, пов’язана з чемпіонатом Євро 2012, люди кинулися робити свистунці, приїхали до мене вчитися – я їм пояснюю, як треба – вони ображаються: ми не робимо музичний інструмент, ми робимо свистульки… Ну то робіть свистульки?!» – кажу їм.
Вчилася у Романа Мицкана і дочка Євгена Шевченка – голови Національної спілки майстрів народного мистецтва України, то пан Роман розказує: «так правильно все зробила: і модель свистка було взято із сопілки, і зроблена була старанно, то в неї окарина баранець вийшла, зробила акуратно на 4 дірочки, та й грає гарно – і хто хоче – той учиться і робить».
Джерело: допис Мирослави ТАТАРЧУК «Майстри народних музичних інструментів і фондова колекція НМНАПУ (на матеріалі польових досліджень автора)», сайт Національного музею народної архітектури та побуту України у Пирогові.
