Дмитро Андрійович Линдюк з села Космач тче гуцульські запаски

Народився 23 жовтня 1952 року.

На Гуцульщині, зокрема на Косівщині й Верховинщині, виготовлення запасок не є реліктовим ремеслом, доки воно є справою життя Дмитра Линдюка з Космача. При цьому пан Дмитро не просто підтримує зникаючу традицію ручного ткацтва, а ще й руйнує гендерний стереотип щодо цієї справи.

Історію свого ремесла він починає з того, що всьому, що вміє, навчився від матері. Мама дозволяла йому сідати за верстат з 12-річного віку. Ткацтво в їхній родині сягає дуже давніх поколінь (ліку якого, ткач, на жаль, визначити не може) і передається дітям, а згодом і внукам.

Ткання це своєрідний відпочинок для Дмитра, його хобі. Він пропрацював 25 років лісником і любить лісництво та ліс не менше за ткацтво.

Запаски Дмитро Линдюк тче на двох верстатах: один з них — для набирання основи на раму, інший – для ткання готового виробу. Цікаво спостерігати за процесом роботи пана Дмитра: у майстра настільки треновані руки й очі, що в ході розмови практично не можливо вловити, коли ж його погляд ковзає по верстату та нитках.

У ткацтві пану Дмитровы допомагає дружина Марія та доньки. Готових виробів за день може зробити лише два, оскільки ткацтво – процес доволі виснажливий, потребує максимальної концентрації уваги. Тож щоб добросовісно виконати замовлення, майстер не бере більш ніж 30 замовлень у місяць.

Однак Линдюки роблять усе можливе, щоб створювати запаски на весілля, бо традиційний убір поціновувачі гуцульської автентики можуть отримати тільки з їхнього верстата.

Перші свої запаски Дмитро продавав на базарі в Космачі. Пізніше став виконувати замовлення для українських народних ансамблів за кордоном (у США та Великобританії).

Фото з сайту ukrainer.net

На щастя, запаску ще не спіткала доля традиційної української вишиваної сорочки, яку масово штампують у Китаї. Можливо, це тому, що хоч це одяг простий у крої, однак мало вживаний, специфічний.

До запасок дружина Марія з доньками виготовляє «косиці» – барвистий вінок на голову для молодих та дружок.

Найголовніше те, що ткацьке уміння Дмитро повною мірою передав своїй доньці Марічці, яка не менше за батька любить цю справу.

Публікацію підготовлено в рамках проекту “52 способи життя в Карпатах: відродження традиційних культур праці”, що реалізується в рамках Програми транскордонного співробітництва Угорщина-Словаччина-Румунія-Україна Hungary Slovakia Romania Ukraine Cross Border Cooperation (www.huskroua-cbc.eu) на 2014-2020 роки.Зміст публікації є виключною відповідальністю ГО «Туристична Асоціація Івано-Франківщини» і не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу.

Джерело.

Share

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Запрошуємо!

5–7 липня на храмове свято Івана Хрестителя, запрошуємо всіх відвідати наш «Лудинє — базар у Косові». Підтримайте, станьте частинкою дійства, що любить та цінує гуцульське мистецтво! «Лудинє – базар у Косові» — тут традиції стають сучасністю.

На замітку

Події на Косівщині

Наш банерок