Анастасія Миколаївна Малявська народилася в Косові 18 листопада 1928 року.
Її батько, Микола Юсипчук був талановитим майстром-каменярем, який вправно витісував елементи в’їзних воріт, сходин, кам’яних хрестів, дзвіниць, постаментів.
З карпатського пісковика він виконав погруддя Т.Г. Шевченка, одне було встановлене в с. Шешори (давно зруйноване), а інше ще збереглося в селі Балинці на Снятинщині.
В Косові з його робіт збереглися кам’яні ворота на територію колишньої солеварні та до церкви Св. Івана Хрестителя (недавно перебудовані).
Після закінчення Косівського училища прикладного мистецтва, Анастасія Малявська з 1951 року працювала в Будинку народної творчості міста Львова, вела курси художньої вишивки, а також крою та шиття. Слухачі курсів організовували виставки, творчі дискусії, проводили цікаві зустрічі з діячами культури та мистецтва. Тут часто бувала художниця О.Л. Кульчицька.
Творчі роботи А. Малявської експонувалися на виставках у Львові, Івано-Франківську, Києві. З 1953 по1957 рік майстриня навчала вишивки вихованців дитячої трудової колонії, а в1958-му повернулася в Косів і працювала вчителем середньої школи до виходу на пенсію 1986 року.
Анастасія Малявська невпинно розвивала власний мистецький потенціал, протягом багатьох років збирала взірці орнаментів вишивок сіл Косівщини, Тернопільської, Львівської областей. Спроектовані та виконані її руками жіночі костюми з аксесуарами до них, оздоблені вишиттям за народними мотивами, стали експонатами багатьох виставок в Україні.
В 1989 році дирекція КУПДМ запросила Анастасію Миколаївну попрацювати викладачем фахової дисципліни відновленого відділу художньої вишивки і моделювання одягу. Через рік, під керівництвом досвідченого педагога, студенти вишили великий рушник на «царські ворота» в дарунок до дня відновлення москалівської церкви Св. Василія.
Творчість А. Малявської завжди відзначалася відданістю народним традиціям, досконалістю виконання, високим мистецьким рівнем. Її улюблені техніки: низинка, хрестик, гладь, мережка.
Серед робіт майстрині рушники, серветки, корогви, доріжки, вишивані портрети Івана Франка, Тараса Шевченка та інші тематичні твори. В одягових тканинах вона експериментує, поєднуючи вишивку з аплікацією зі шкіри, вводить металеву нитку (сухозлот).
Незважаючи на вік і стан здоров’я, брала активну участь у громадській роботі Союзу українок.
Анастасія Миколаївна Малявська завжди вирізнялася скромністю в побуті, інтелігентністю та доброзичливістю у спілкуванні. Вдома її лагідно називали «Ялинкою».
Була гідною супутницею по життєвому і творчому шляху для свого чоловіка, відомого художника Геннадія Малявського.
Наукова працівниця Косівського музею народного мистецтва та побуту Гуцульщини Звенислава Тимчук.
