Мистецька виставка «Безназвиоднимсловом» в Косові

10-13 травня у приміщенні колишнього сирзаводу в місті Косові відбулася чудова мистецька виставка студенток 5 курсу відділів кераміки та ткацтва КІПДМ ЛНАМ Марини Галузи (Обухів), Ольги Хасаншін (Львів) та Марії Радивонік (Луцьк). Мистецький вернісаж цікавої мозаїки з кераміки, оригінальних гобеленів, малюнків, витинанок та інсталяцій супроводжував музичний супровід цимбал та барабанів. Деталь ніше розповідають автори проекту.

— Все це почалось десь восени 2011 року, ми мріяли, обговорювали і приступили до реалізації ідеї виставки в Косові. Основне, що нас надихало, — це наша власна фантазія і звісно ж неповторний дух Гуцульщини. Приступили до роботи у грудні-січні.

Спробували поєднати традиційні гуцульські творчі елементи та сучасне мистецтво.  Приміщення ми знайшли випадково, якось прогулюючись, потрапили на територію колишнього сирзаводу і зразу зрозуміли, що тут може бути файна виставка! Нам допоміг щасливий збіг обставин, все склалося саме собою. Власник приміщення — хороша людина, що пішла нам на зустріч, тому не думаємо, що буде проблемою ще щось тут організувати, але  невідомо чи будуть бажаючі…

Наш тимчасовий виставковий зал поки що маловідомий для більшості мешканців та гостей міста, тому для зручності наші друзі намалювати на асфальті крейдою стрілочки, щоб люди бачили напрямок і не блукали, що безперечно додало оригінальності виставці.

Висловлюємо щиру подяку Сергію Дудці за те, що випалював нам глину. Також вдячні друзям, які нам допомагали, особливо Ярославу Баб’яку та Володимиру Конькову, які розвішували наші роботи у залі, а також Сашку Самолюку, Марії Гриців, Юлії Бакіровій, Ірині Круглік, Наталі та Бурмачу за особливу підтримку.

Великий респект музикам — Петру Петровичу та Юрку Рафалюку, які приїхали заради нас з Ворохти та Львова. Також величезна подяка нашим батькам.

Ми довго думали про назву виставки і жодна  не відповідала ідеї і хтось із нас запропонував назвати просто «без назви», потім з’явилась ідея написати без назви одним словом і вийшло «БЕЗНАЗВИОДНИМСЛОВОМ».

Дана виставка — це не просто збірка наших робіт в одному приміщенні і не наші дипломні роботи. Все це розроблено і втілено спеціально для даної композиційної постановки. Ми ходили по залах, і міряли, і вирішували, де будуть розміщені роботи, кожен по ходу додавав свої ідеї. Все що ви побачили, ми зробили самі без будь-якої допомоги зі сторони влади, інституту та спонсорів. Тобто повністю весь процес від початку і до кінця — це кропітка робота лише нас та кількох друзів однодумців.

І як результат, у нас все вийшло — ура! Все дуже позитивно, святково та піднесено. Тішить, що в людей виставка викликала позитивні емоції. Всі виходять задоволені і щасливі. Відвідувачів було дуже багато — весь час потік людей, в тому числі й іноземних — американців та німців, які в той час були в Косові. Іноді дехто навідувався по 2-3 рази — настільки їм подобалось. Спочатку вони приходили самі, а потім — вже з друзями, з компанією. Ми не очікували, що буде такий ажіотаж навколо виставки — завжди є сумнів, що щось піде не так, як хочеться. Тому, особливо не рекламували свій вернісаж — було лише три афіші: в центрі міста, біля сирзаводу та в інституті, які в перший же день були зірвані невідомими «доброзичливцями», але ми не звертали на таке уваги.

Ми тут фактично жили і ночували цілий тиждень і, звичайно, сильно втомились, але все-таки на багаточисленні прохання відвідувачів термін виставки дещо продовжили, щоб всі бажаючі, змогли її відвідати і ближче познайомитися з нашою творчістю. Було важко, але весело і цікаво. Тому зараз для нас головне відпочити і закінчити навчання в Косівському Інституті, а далі час покаже.

На завершення короткий коментар автора:

Сучасне мистецтво Гуцульщини — це досить актуальне питання, адже люди в більшості все ще живуть радянськими стереотипами і «шароварним» сприйняттям мистецтва. Тому дівчата стали справжніми піонерами в даному напрямку творчості! Вони довели, що є ще творчі і обдаровані особистості, які хочуть, і, головне, роблять у нашому місті щось нове, без підтримки влади чи спонсорів, покладаючись на власні сили. Адже навіть у Києві, у виставкових залах відомого «PinchukArtCentre» поки що не вдається яскраво представити сучасне українське мистецтво, а ось у провінційному Косові все пройшло на висоті. Суть творів змогли зрозуміти і діти, і молодь та навіть старші люди. Тому можна стверджувати, що вернісаж виявився вчасним і вдалим.

Прихильники прекрасного масово його відвідували. Незважаючи на відсутність афіш, виставка мала ефект „бомби”. Додало перчинки і цікаве розташування виставки. Епатажу додавали і самі експонати — чудові, витримані в одному стилі, всі елементи гармонійно переплітаються в єдиний оригінальний образ. Сподіваюсь, що дана виставка займе своє гідне місце і на фестивалі «Лудинє-фесті 2012».

Тарас ПАСИМОК

Share

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Запрошуємо!

5–7 липня на храмове свято Івана Хрестителя, запрошуємо всіх відвідати наш «Лудинє — базар у Косові». Підтримайте, станьте частинкою дійства, що любить та цінує гуцульське мистецтво! «Лудинє – базар у Косові» — тут традиції стають сучасністю.

Події на Косівщині

Наш банерок