Наша земля багата талановитими здібними людьми, які прославляють Україну далеко за її межами. І дякувати Богу за наших воїнів-захисників, ЗСУ, які щохвилини оберігають нас і дають можливість працювати, жити і творити, дивувати світ. Але все за порядком…
Його ім’я, його роботи знає мало не весь світ… Символ хреста супроводжує нас все життя, починаючи від народження, тобто від хрещення, від прийняття першого причастя, носимо його на шиї, прикрашаємо авто, ним благословляють у далеку дорогу, а також наречених на щасливе шлюбне життя, ним послуговуються при сповіді, на службі Божій, на ньому був розіп’ятий наш Спаситель, ним увінчані куполи храмів і кінець земної мандрівки також не обходиться без нього…
Значимість хреста глибоко запала в душу цьому неординарному чоловікові, «майстрові хрестів», як його називають у мистецьких колах народні умільці. І чи то мальовничість косівських краєвидів так сприяли розквіту його таланту, чи по ґенах передалася тяглість до роботи з деревом від батька (він був умільцем з виготовлення різних верстатів), а може й від мами успадкував уміння малювати схеми узорів (вона майстерно ткала килими).
Мабуть, усе разом і сформувало таку творчу особистість як Петро ДЕВДА, такий собі своєрідний гуцул, який за його словами, управляє трьома кіньми: різьба, малюнок, поезія-проза…
Уродженець Слобідки, що на Косівщині, захопився різьбою по дереву ще з дитинства, від 5 класу, завдячуючи Івану Полатайчуку, шкільному вчителю різьби та інкрустації. Удосконалював своє вміння у Вижницькому училищі прикладного мистецтва, яке закінчив на відмінно.
Навіть коли навчався у Львівському Державному інституті декоративно-прикладного мистецтва (нині – Національна академія мистецтв), не думав, не гадав, що у нього будуть замовляти творчі роботи, саме хрести, душпастирі з Америки (Чикаго), Данії, Бельгії, Люксембургу, Польщі, Франції, Італії, Португалії…
Напевно для такого творчого процесу явно замало вміння різьбити. Необхідно бути начитаним, мати знання з філософії, добре знати Біблію, щоб застосовувати біблійні сюжети і зображати лики святих на хрестах.
Дуже ювелірна і клопітка робота майстра: виконує суху різьбу без інкрустації, однораменні, трираменні, розміром від 4 см до 1 метра 30 см. Серед виробів: нагрудні, ручні, тетраподні, ієрейські, престольні, настінні, виносні хрести. Дорожить подяками від священнослужителів, особливо від патріарха УГКЦ Святослава Шевчука…
Як зауважила Катерина Каркадим, заввідділу художнього різьблення Національного музею народного мистецтва Гуцульщини і Покуття імені Йосафата Кобринського, очільниця Коломийської регіональної організації Національної спілки художників України, вироби сакрального мистецтва Петра Девди – хрести – досить оригінальні, цікаві, вартують уваги.
Неодноразово брав участь у персональних і колективних виставках, зокрема у традиційних виставках-зустрічах випускників Вижницького училища, організовані у Чернівцях у Вернісажі. Приємні спогади про підсумкові експозиції «Кращий твір року» у Києві у приміщенні Національної Спілки народних майстрів України. Незабутні колективні виставки у Вижницькому Будинку художника, у Коломиї, в Національному музеї народного мистецтва Гуцульщини та Покуття…
Про силу молитви знає не з розповідей. На кінець 90-х років припадає важкий період життя. Скосила важка недуга, медики не давали жодної надії… Але зумів здолати слабість з Божою допомогою та друзів… У пошуках роботи рушив до монастиря Свято-Успенської Лаври, саме тієї, яка недавно зазнала руйнувань від рашистів…
Порадили знайти мощі святого Олімпія, іконописця. Але не вдалося. Знайшов мощі св. Григорія, також іконописця, до якого і звернувся молитвою-просьбою допомогти в тяжкій годині. Коли повернувся з Києва, на нього вже чекали двоє священників із замовленнями на хрести.
Це було благословення святих на творчу роботу. І саме лікуючий його Олександр Федорич порадив займатися різьбою хрестів, а друг, викладач, Анатолій Гордійчук прислав двох священнослужителів із замовленнями на мистецько-духовні речі.
Відтоді і почалася різьба хрестів, які можна побачити майже по всьому світі, як і його картини, пейзажі, портретний живопис, відома його серія «Знані гуцули». Ось уже 15 років надає перевагу портретам… Ще від четвертого класу виявив свій хист до малювання. До речі, його картини – як живі…
Гортаю його книжки, не менш соковиті, як картини, незвично написані гуцульською говіркою. «Для файного настрою» – так підписав мені автор. Тут і окремі фантастичні гумористично-іронічні оповідки гуцула з різними «придибенціями», і вірші, якими захоплювався ще зі школи.
Його хист і майстерність у володінні словом шліфуються завдяки порадам відомого українського письменника Василя Шкургана: «Пиши гуцульською, Петре», – радить письменник. Силу слова Петро Девда відчув ще відтоді, коли писав щоденники в училищі, в армії. Видав дві книжки: «Біб Льос Гуцула» та «Біб Льос Гуцула. Вихід на полонини». Готова до друку третя: «Біб Льос Гуцула. Левко».
Отакий він – сильної волі і незламного духу талановитий народний умілець, дипломований гуцул, душа якого по вінця переповнена любов’ю до життя, до України, до людей, до чотирилапих друзів наших менших… Він скромний, глибоко емоційний, як і його фантастично захмарні гуцульські оповідки, за його словами, щоб життя здавалося ліпшим, як є…
І залишається лише дивуватися, чому така талановита особистість не є членом Національних Спілок чи то письменників, чи народних умільців України?!
Мирослава ГРУШЕВСЬКА,
членкиня Національної спілки
журналістів України.
