Василь Петрович Петрів – визначний народний майстер художньої обробки дерева, член Національної спілки художників України, член Національної спілки народних майстрів України.
Народився Василь Петрів 15 лютого 1945 року в селі Прокурава, що на Івано-Франківщині в багатодітній сім’ї. Хист до мистецтва він успадкував від батьків, спостерігаючи, як мати ткала рушники, вишивала узори на сорочках, а батько плів постоли, виготовляв різноманітні інструменти, оздоблюючи їх орнаментом.
Навчався в Косівській середній школі-інтернаті, яку закінчив з срібною медаллю. Відслуживши в армії, вступив до Української сільськогосподарської академії. Здобув фах агронома та повернувся до рідного села, працював агрономом радгоспу «Брустурівський».
На дозвіллі захоплювався різьбленням по дереву, виготовляв сопілки. Юнак мріяв опанувати секрети цього мистецтва, але самого бажання було замало. Він знайомиться з відомими майстрами з сіл Брустурова, Яворова, Річки, з допомогою яких зробив перші кроки у декоративному різьбленні та інкрустації.
У 1975 р. Василь Петрів на обласній художній виставці вперше представив три авторські декоративно-тематичні тарілі. Після вдалого дебюту молодий різьбяр вирішив цілком присвятити себе художній обробці деревини.
Наполегливі творчі пошуки, безперервне самовдосконалення майстерності привело В. Петріва до успіху. Він брав активну участь у всеукраїнських, обласних та районних виставках народного декоративного мистецтва.
У 1976 р. представляв свої роботи на міжнародній виставці у Бельгії.
Класичні форми гуцульського народного ужиткового мистецтва стали основою його творчості. У музеях Коломиї і Львова Василь вивчав творчість своїх перших вчителів – Василя Тонюка і Дмитра Шкрібляка. Звертав увагу на принципові основи побудови композиції, зарисовував найбільш красиві й поширені мотиви. Також вивчав творчість визначних майстрів художньої обробки дерева Миколи Семенюка, Юрія Корпанюка. В ранніх роботах наслідував своїх вчителів, але постійно шукав нових форм і виражальних засобів.
Працював майстер з різними матеріалами, різною технікою, досконало застосовував орнаментальні прикраси в найдрібніших деталях. Він добре знав традиції різьбярства, технологію матеріалів, орнаментальні мотиви.
Характерним для творів Василя Петріва є поєднання плоского геометричного різьблення з інкрустованими елементами. Більшість творів митець оздоблював різьбою до якої додавав інкрустації дрібним різнокольоровим бісером, перламутром і металом. Його роботам притаманна логічна побудова орнаменту, неповторність композиції, висока майстерність виконання, дивовижне багатство художнього вирішення.
Роботи митця можна побачити в експозиціях музеїв України – Києва, Запоріжжя, Сум, Переяслава, Яготина, Львова, Тернополя, Івано-Франківська, Косова. Його декоративні різьблені вироби є й у зарубіжних музейних зібраннях Швеції, США, Англії, Німеччини.
У Національному історико-етнографічному заповіднику «Переяслав» зберігається 18 робіт майстра, що відображають різноманітність його мистецьких пошуків. Серед орнаментальних творів у колекції вирізняються декоративні тарелі 1980-х рр., ваза 1980 р., рахва 1982 р., щити 1983 р., альбом 1987 р.
1 березня 2020 р. на 75-му році життя В. П. Петрів відійшов у вічність, похований у рідному селі Прокурава Косівського р-ну Івано-Франківської обл. Світла пам’ять і вічна шана талановитому майстру, творчий доробок якого є вагомим внеском у загальну скарбничку народного мистецтва Гуцульщини.
Використані матеріали за посиланням:
- Аронець М. М. Різьбяр В. П. Петрів. Народна творчість та етнографія. 1980. № 5 . С. 97–99.
- Павличко Д. Про різьбяра з Прокурави. Вітчизна. 1978. № 7. С. 19.
- Петрів Василь Петрович.
Джерело: Молодший науковий співробітник НДВ «Музей Заповіту Т. Г. Шевченка» С. П. Пригонюк
