Типовий Косівський народний стрій кінця XIX поч. XX ст.

На перших 4-х світлинах поч. ХХ ст. зображені поважні родини та хлопці сіл Москалівка та Монастирське у традиційному вбранні того часу ще до приєднання цих сіл до складу Косова.

Характерним є те що одяг відрізняється від типово гуцульського, особливо жіночий, відсутні запаски, замість них широка спідниця, переважно темного кольору і фартух білого або світлого кольору, замість постолів, високі шнуровані черевички.

Також замість гуцульської перемітки а пізніше квітчастої хустини з тороками, москалівські і монастирські ґаздині носили чорні хустки, зав‘язані ззаду по молодицьки, кептарі поверх вишитих рукавівок а часто просто білих сорочок, часто також були камізельки без рукавів темного кольору, на шиях носили кілька разків коралів поверх яких вішали медальйон або хрестик.

Чоловіки ж носили білі «святочні» штани поверх шнурованих черевик а також чоботи на обцасі, тоді штани заправляли у холяву.

Сорочки були як вишиті так і просто білі з коміром, обов‘язковим атрибутом чоловічого одягу був черес у якому носили гроші, дзиґарок і багато чого іншого, поверх сорочки був типовий«косівський» кептар з «рачками», який відрізнявся від інших, гуцульських, покутських та буковинських своїм узором, правда ці кептарі також носили і жителі навколишніх горішніх сіл, зимою кожухи з тим же узором.

І нарешті на голову вдягали чорний капелюх без прикрас а зимою чорну каракулеву високу шапку.

З приєднанням Монастирського а згодом і Москалівки до складу міста, жителі цих сіл, поступово перевдяглися у міщанську одежу а свою вбирю поклали до скринь, куфрів і шафів, згодом розпродавши її і таким чином перетворились на мішан які ходили у костюмах, краватках, у мештах які шили у косівських шевців, так само і жінки і єдине що відрізняло українське населення вже міста (бо село Москалівка було приєднано до міста у 1934 році а село Монастирське значно раніше), від єврейського і польського населення Косова це вишиванки які одягали на якісь свята.

З настанням нової (совіцької) ери починаючи з 1950-х років міщани випродали решта того що залишилось, таким чином мало не втратилось надбання багатьох поколінь, ба вже у середині 1930-х років косівська молодь часто робили т.зв. прогульки або «витєчки», подорожі до Бабина, Яворова та інших сіл і там перевдягались у гуцульську вбирю і знимкувались на згадку.

Культура косівського народного строю вміщує у собі переплетення гуцульського, покутського, буковинського та інших народних строїв бо Косів знаходиться на перехресті культур.

Тут закінчується Покуття і починається Гуцульщина, по ліву руку, якщо йти в бік гір, розміщується Буковина, також Кути з вірменським населенням, це вносило своє вкраплення до формування косівського строю.

Варто зауважити що сусідні з Косовом села: Вербовець, Смодне, Черганівка, Старий Косів, мали і зберегли свій особливий фасон народного костюму який відрізнявся ві косівського /москалівського і монастирського/, тому вважаю що доцільним буде розвивати і відновлювати історію «косівського народного костюму», що ми і намагаємось робити.

У 2024 році на заході присвяченому 600 літтю від першої письмової згадки про Косів ми намагались відтворити по фото які збереглись, кінця 19 поч. 20 ст. типовий косівський народний стрій.

Щиро дякую всім друзям які допомогли, це свідомі щирі люди які люблять своє місто і хочуть розвивати та популяризувати історію Косова.

Підготував Роман Хромейчук

Share

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Запрошуємо!

5–7 липня на храмове свято Івана Хрестителя, запрошуємо всіх відвідати наш «Лудинє — базар у Косові». Підтримайте, станьте частинкою дійства, що любить та цінує гуцульське мистецтво! «Лудинє – базар у Косові» — тут традиції стають сучасністю.

Події на Косівщині

Наш банерок