Велика і славна наша Гуцульщина. З-поміж усіх її унікальних осередків Косівщина вирізняється безмежжям і розмаїттям мистецьких талантів. Чи то Всевишній так щиро поцілував її у тім’я, чи випадково так перетнулися над нею зірки, але чомусь саме тут, починаючи з другої половини XX століття і донині, живе й трудиться велика кількість членів різних творчих спілок, лауреатів престижних мистецьких премій, володарів почесних звань державного рівня.
Чомусь саме тут традиційні декоративно-ужиткові ремесла, притаманні » усій Гуцульщині, лягли в основу косівської мистецької школи, що почала свій відлік 140 років тому. Сьогодні її найуспішнішим здобутком, без сумніву, є Інститут прикладного та декоративного мистецтва — знаковий для Гуцульщини та України навчальний заклад. Тут вирує творче й наукове життя, продукують і реалізують креативні ідеї. Сотні випускників Косівського училища, технікуму, коледжу, відтак — інституту стали видатними митцями.
За минулі роки тут сформувалася авторитетна спільнота мистецтвознавців. її яскравим і шанованим представником є Валентина Дмитрівна Молинь.
Валентина Церковнюк (це її дівоче прізвище) народилася 1 січня 1964 року на Косівщині, в селі Рибному. 2024 року її рідне село відзначатиме 580-річчя першої письмової згадки про себе. Цікаве Рибне й тим, що у ньому вчителювала знаменита дитяча письменниця Марійка Підгірянка.
Валентина закінчила сільську восьмирічку і вступила на навчання у Косівський технікум народних художніх промислів ім. В.Касіяна, на відділ художньої кераміки. Закінчила його з відзнакою. Випускницю скерували на роботу у керамічний цех Косівського ВХО «Гуцульщина», де Валентина трудилася разом зі своїм чоловіком Романом Молинем.
Амбітний та енергійний характер молодої мисткині, велике зацікавлення мистецтвом як явищем, а не лише як засобом прикрашання ужиткових предметів, спонукало Валентину Дмитрівну продовжувати навчання. З 1990-го по 1996 рік вона вчилася на факультеті теорії та історії мистецтва у Київському державному художньому інституті (тепер — Національна академія образотворчого мистецтва та архітектури), де їй присвоїли кваліфікацію спеціаліста — «мистецтвознавця».
1996 року володарка диплому столичного вишу повернулася у Косівський коледж прикладного та декоративного мистецтва ім. В.Касіяна — вже як педагог. Працювала викладачкою спеціальних дисциплін на відділі художнього розпису, старшою викладачкою кафедри історії та теорії мистецтв, кафедри художнього розпису, кафедри монументально-декоративного розпису і художньої кераміки.
У 1998 — 2002 роках В.Молинь підвищувала свій фаховий рівень в аспірантурі Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Рильського Національної академії наук України.
2005 року Валентину Дмитрівну прийняла у свої ряди Національна спілка художників України. З 2006 року і дотепер В.Молинь — членкиня правління Косівської регіональної організації НСХУ, бере діяльну участь у всіх мистецьких подіях, які проводить ця чисельна й амбітна творча спільнота.
Деякий час Валентина Дмитрівна завідувала музеєм інституту, п’ять років працювала поряд з легендарним Олексієм Соломченком — багаторічним директором Косівського училища, видатним мистецтвознавцем і художнім критиком, засновником музею. Для молодої педагогині то була незабутня життєва, професійна і творча студія.
2011 року В.Молинь захистила кандидатську дисертацію на тему «Народне мистецтво Гуцульщини та Покуття в художньо-культурному житті Галичини другої половини XIX — першої третини XX століття». Здобула науковий ступінь кандидата мистецтвознавства.
З 2011 по 2013 роки працювала на посаді доцента. 2013 року підтвердила вчене звання доцента. Вже 10 років завідує кафедрою образотворчого мистецтва Косівського інституту ПДМ ЛНАМ.
Валентина Дмитрівна — талановитий і авторитетний педагог, керує дипломними та магістерськими науковими роботами студентів; укладає навчальні та робочі програми з фахових дисциплін, розробила низку навчально-методичних рекомендацій.
Не перестає професійно зростати — 2019 року стажувалася в Академії образотворчих мистецтв імені Владислава Стшемінського у м.Лодзь (Польща).
Плідну педагогічну працю Валентини Молинь гідно пошановано — 2017 року її нагородили нагрудним знаком МОНу «Відмінник освіти».
Вагомою і безцінною є її дослідницька діяльність. Валентина Молинь виступала з доповідями на понад 70-ти міжнародних і всеукраїнських наукових конференціях (Женева, Манчестер, Люксембург, Таллінн, Київ, Харків, Львів, Ужгород/ Кам’янець-Подільський, Опішне, Коломия, Косів).
Вона — авторка 80-ти наукових статей про творчість видатних народних майстрів і професійних художників Гуцульщини, публікує їх в авторитетних фахових виданнях: «Мистецтвознавство України», «Мистецькі обрії», «Українська академія мистецтва», «Вісник Львівської національної академії мистецтв», «Образотворче мистецтво», «Народознавчі Зошити».
Валентина Дмитрівна була автором або співавторкою понад 20-ти окремих видань (альбомів, книг, каталогів, посібників), зокрема, присвячених творчості талановитих митців Гуцульщини: художників Анатолія Калитка і Геннадія Малявського, керамістки іванни Ділети, родини майстрів художнього різьблення і ткацтва — Йосипа, Дмитра і Дарії Приймаків, майстрів художньої обробки дерева — Василя і Миколи Девдюків, Миколи Тимківа, Петра Корпанюка, Мирослава Радиша…
Кожна доповідь В.Молинь на конференції, кожна її стаття, кожна книга — це прослава і популяризація народного мистецтва Гуцульщини. І не тільки народного, і не тільки Гуцульщини.
Колега Валентини Дмитрівни, кандидатка мистецтвознавства Богдана Книш переконана: «Публікації пані Валентини мають аналітичний характер і присвячені діяльності Косівського осередку мистецтва та освіти. У них системно подається матеріал із точною статистикою, деталізацією і достовірністю. Вони є вагомим джерелом для подальших наукових розвідок з історії українського мистецтва та Гуцульщини, зокрема».
Валентина Молинь належить до когорти людей, закоханих у Гуцульщину як у феномен, розуміє історичну значимість цього регіону, його роль у народному мистецтві, здатна оцінити його творчий потенціал. «…Такими є всі, хто сьогодні цементує фундамент великої косівської мистецької традиції. І ця національна традиція освячена протягом століть іменами, які ми повинні писати з великої літери. Цю традицію, як святиню, оберігає Валентина Молинь, і вона довела це збіркою своїх наукових публікацій», — стверджує доктор мистецтвознавства, професор, академік-секретар відділення теорії та історії мистецтв Національної академії мистецтв України Олександр Федорук.
Впродовж кількох десятиріч Валентина Дмитрівна творить власну галерею портретів майстрів і митців нашого краю, розповідає про них Гуцульщині, Україні та світові. Вона скрупульозно і фахово досліджує творчість і життєвий шлях своїх героїв.
Мистецтвознавча стаття — це висока оцінка особистості її героя, це рекомендація у світ художньої еліти, це квиток у майбутнє. Якщо про людину ніхто не знає, одного таланту буває замало, щоб залишитися в історії.
Знавець мистецтва виконує ще одну неоціненну роль — пояснює і виховує. Здебільшого, пересічний глядач сприймає художні твори емоційно та однозначно: зрозуміло/дивно, подобається/не подобається. Публікації і коментарі Валентини Молинь у засобах інформації, її виступи під час відкриття персональних виставок доповнюють враження неофітів знаннями, розвивають у них художній смак, допомагають бачити більше і далі.
Науковий і творчий доробок педагога та мистецтвознавиці Валентини Молинь — багатий і різноплановий. Із написаних нею статей можна видати кілька тематичних збірок, які будуть цікавими і для фахівців, і для широкого загалу. Валентина Дмитрівна дослідила і проаналізувала творчість десятків рідних і «прийомних дітей» Гуцульщини. Книги, які вона написала сама або у співавторстві, прикрашають полиці багатьох любителів Гуцульщини і мистецтва.
Тому мені здається, що найкращий і найдорожчий подарунок, який Валентина Дмитрівна Молинь отримає з нагоди ювілею, вонс/підготувала собі сама.
Аліса Мудрицька.
«Гуцульський край», №52, 29.12.2023 р.
