Україна і світ відзначили 130-річчя від дня народження славетного класика українського малярства, етнографа, фольклориста, письменника, громадського діяча Григорія Смольського.
В Україні зараз війна і не до святкувань. Будемо святкувати після перемоги. А тим часом я пропоную Вам, друзі, невеличку свою публікацію із святкування 120-річчя від дня народження Григорія Смольського.
Зоря Григорія Смольського зійшла в 1893 році у невеличкому бойківському селі Підгірки, що біля Калуша на Івано-Франківщині. Батько Григорія був маломаєтним, але гідним селянином.
Освіту майбутній митець здобував у Калуші, а відтак – у Станіславівській реальній гімназії. На долю парубка випали концтабори у Терезину (1914 рік) та Талергофу (1915 рік). І вже у 1916-1919 роках Григорій Смольський був мобілізований на Південний італійський фронт, де брав участь у боях під Піявою. Смерть чатувала за кожним його кроком та Григорію Смольському вдалося вижити і звікувати довге й цікаве життя.
З малих літ Григорія цікавила історія, народна творчість рідного краю, він пробував щось малювати, хоча не було коштів на фарби. Отож уже в 1921 році Григорій Смольський їде до Львова, де вступає на історичний відділ Українського таємного університету, де його мудрими менторами були світочі української історичної науки І. Крип’якевич, І. Свєнціцький…
У Львові полонила Григорія Смольського архітектура древнього міста, зацікавила стара українська інтелігенція, а разом з тим, Львів наблизив парубка до заповітної мрії і Григорій Смольський з 1921 до 1923 року відвідує художню студію архітектора Л. Піфорецького, яка спонукає його вже в 1925 році вступити до Мистецької школи чільного українського живописця Олекси Новаківського.
У Львові він знайомиться з леґінем з Космача Володимиром Трутяком, котрий студіював там медицину. Володимир запрошує Григорія на Гуцульщину, до Космача.
Згодом він поділиться спогадами про свою першу поїздку в Космач: «…Переді мною, немов жива, мерехтить картина-казка з давньої давнини – барвиста, неповторна. Чоловіки, леґіні, ґазди у крисанях із павами різноколірними, трісунками на голові, у писаних кептарях та червоних гачах (штанях). На ногах – легкі постоли, у руках – топірці. Через плече то у того, то у того звисає тайстра або дзьобенька шкіряна чи сукняна. На чоловіках, старших віком, – червоні сердаки з жовтими кутасами та писані бесаги через плече. А жінки вдягнені ще краще. Біленькі, чистенькі, із лляного полотна сорочки, помаранчевої фарби запаски, різних відтінків у кожної: внизу з обох боків запаски – сорочкові, як сніг, смуги. На ногах – писані постоли з нісками та соковиті взори на темно-червоних капчурах. Деякі молодиці – у розкольорованих кептарях, на головах – ясно-червоні хустки. Під шиєю – зґарди та у кілька рядів ниток зібрані коралі. А найбільше милують око гарячокольорові вуставки, і то у кожної дівчини – інший взір. Мене захопив загальний колорит тутешнього одягу. Та то не одяг, а рідкісна мальовнича картина у гарячих, ясних фарбах з перевагою жовтих і ясно-червоних, підсилених тлом зелених смерічок та синявою гір у далині…».
Григорій Смольський написав у Космачі понад 400 кращих своїх робіт, а серед них такі шедеври, як «Мій Космач», «Довбуша вітають», «Наречена (Княгиня)», «Хліб наш насущний», «Бабуся»… Більше того, художник вибрав для своїх творів жовтогарячий колорит, що надає його полотнам особливого, святкового настрою.
Український митець Григорій Смольський прожив довге і цікаве життя. У 1985 році перестало битися серце славетного художника. Його поховано на Личаківському цвинтарі у Львові.
Відзначення ювілею Григорія Смольського відбулося в Калуші за участі родичів художника та експозицією його картин. У Львові в приміщенні Національного музею імені А. Шептицького пройшов «Вечір пам’яті Григорія Смольського». Відбулась презентація альбому «Космацькі вуставки. Григорій Смольський», який презентував внук художника Олександр Смольський.
Через десятиліття Григорій Смольський знову повертається до улюбленого Космача. Повертається в село, яке увічнив у своїй творчості, що стала цінним надбанням нашої української культури.
