Ми повертаємося знов
До ґрунту, до джерел, до корня
Збудити плодоносну кров,
Зрости у високості горні.
Євген Маланюк
…Були в таборі й дівчата — друкарка та кухарка. Остання запам’яталася добре, бо щодня зустрічалися на кухні. Ганна Братівник із Шешорів господинею була доброю. Про гарненьку, завжди привітну кухарочку хлопці навіть склали пісню. Співали її гуртом на мотив «Циганочко смуглява:
Сидів я у кухні за кухарським столом,
Моргав на кухарку юнацьким оком.
Кухарочко смаглявая, кухарочко ж моя,
Щира і вірна у тебе душа.Кухарко ж смаглява, кухарко ж моя,
Дай мені другеє горня молока.
Кухарочко смаглявая, кухарочко ж моя,
Щира і вірна у тебе душа.Кухарка смаглява дала молока,
Аж тут її схопив Кропива за рукав.
Кухарочко смаглявая, кухарочко ж моя,
Ох тепер буде із нами біда.Аж тут цей Кропива усіх штрафував,
Три дні снідання без хліба давав.
Кухарочко смаглявая, кухарочко ж моя,
Ох яка тяжка доля вояка.
Моторну кухарку в таборі любили й поважали. Навіть капітан Гачіч допомагав Анничці ліпити вареники. Робив те вельми майстерно.

Сьогодні Ганна Василащук (Братівник) відома загалові як знаменита ткаля. Її високохудожні мистецькі вироби десятки літ зачаровують людей. Проте рідко хто знає, що мужня підпільниця із гірського села виростила з двотижневого віку донечку окружного пропагандиста Лебедя — Михайла Ткачука, односельця.
Її, народжену в криївці в урочищі Козарки біля Прокурави Емілією Ткачук, принесла до хати Братівників дружина станичного Шешорів Назара — Миколи Угринюка. Має нині жінка дві доньки, дві Марічки. Одну, прихищену нею буремного сорок сьомого, і другу, народжену трохи пізніше. Обидві їй однаково рідні…”
Михайло Андрусяк, «Брати Грому».
Підготував Богдан Павлюк.
Comments are closed.