Кажуть, всі події відбуваються згідно з Божим задумом. Ми не можемо його суттєво змінити. Та в наших силах виконати свою роль у загальному розвитку подій.
Влітку цього року у Косові трапилась найвизначніша за останні 25 років подія в мистецькому середовищі. Під час демонтажу будинку по вул. Незалежності, 56 (колишній корпус музичної школи), на горищі під дахом було виявлено захований скарб: одяг, документи, фотографії та велику кількість вовни. Як з’ясувалось пізніше, всі знайдені речі належали родинам: Леона Мільбауєра, власника виробництва килимів «Карпатська штука людова» та Давида Штейнера, ткацька майстерня якого відома з 1904 року. Ці єврейські родини стали жертвами Голокосту 1941–1942 рр., а скарб, ймовірно, було заховано ще під час радянської окупації у 1940 році.
За свідченням очевидця, косівчанина, пана Ігоря, у той літній день він повертався з роботи додому і звернув увагу на розкидані папери і фотографії, якими було всіяне подвір’я напіврозібраного будинку. Це його зацікавило і він ретельно зібрав усе, що його привабило. На жаль, через півгодини розпочався дощ, і всі речі, залишені на подвір’ї, перетворились на купу сміття.
Серед відібраних документів було декілька фотоальбомів, один з них прикрашений інкрустованою кришкою, що збереглася практично ідеально. На зворотній стороні альбому напис «Артист різьби Василь Девдюк. Косів на Покуттю».
Як виявилось, це найцінніша річ зі знайденого скарбу. Важливість цього відкриття важко переоцінити, оскільки Василь Девдюк — відомий різьбяр і мосяжник, який на початку XX століття жив і працював у Старому Косові, вважається засновником косівської школи різьби. Був він також і добрим учителем, який на початку століття разом з метрами різьби Василем Шкрібляком і Марком Мегединюком викладали у Вижницькій школі деревного промислу.
Під час Першої світової війни школа занепала, а Василь Девдюк добився дозволу на створення приватної школи в своєму рідному Старому Косові. Ця школа діяла з 1922 до 1939 року, коли всі недержавні студії були ліквідовані радянською владою, яка прийшла в наш край і була ворожою до приватного бізнесу.
Автор цієї статті та ще декілька однодумців зустрілися з власником альбому та змогли його переконати зберегти цю роботу в Косові. Він з розумінням поставився до цього, і так вона опинилася у нас. Альбом передано на зберігання у приватний музей родини Девдюків, яким опікується правнук майстра Ігор Яремин. У скорому часі має вийти друком фотоальбом, присвячений родині Девдюків, і остання знахідка стане вагомим доповненням цього видання.
Підсумовуючи зроблену роботу, дякую перш за все Богу за те, що ми були в потрібному місці в потрібний час. Ділюся цією історією з надією, що і ви, читачі, потрапивши в аналогічну ситуацію, зробите все для збереження та прослави мистецького спадку нашого багатого краю.
Мирослав Близнюк, краєзнавець.
«Гуцульський край», №42, 28.10.2016 року
