Родина Стринадюків добре відома і шанована на Косівщині. Цей славний рід має багато майстрів, – творців гуцульського мистецтва. Тішить і те, що традиції косівської обробки дерева не зникають з роками, а мають молодих і талановитих послідовників сімейного ремесла.
Богдан Стринадюк навчався у Косівській ЗОШ №1 І-ІІІ ст., а згодом закінчив училище та Косівський інститут прикладного та декоративного мистецтва Львівської національної академії мистецтв на спеціалізації художня обробка дерева. Під час періоду навчання у Львові, пригадує митець, — йому радили забувати все чого його вчили в Косові — тобто різьбити не по-гуцульськи. Але гуцул знає своє і від прадідівського Богдан не відступив.
Богдан також брав участь у різноманітних експозиціях, олімпіадах та виставках з образотворчого мистецтва. В 2012 році він був учасником міжнародного різьбярського пленеру в Польщі в місті Grodziec.
Разом зі студентами та викладачами КІДПМ Богдан жив у замку, а проживання, харчування і навіть частково дорогу оплатила польська сторона. Протягом 10 днів, хлопці майстрували дерев’яні скульптури для участі у міжнародному фестивалі. Нашим можновладцям варто перейняти досвід західного сусіда в плані підтримки молодих і талановитих митців, бо це ж культурне обличчя і гордість нашого містечка.
Як розповідає Богдан, почав різьбити він ще раніше, ніж добре навчився ходити — «з малечку ходив дивився, що тато робить і дзьобав долотом». В становленні молодого митця, основну роль відіграє, звісно, батько, — Стринадюк Микола Богданович, різьбяр, член НСХУ, адже досвід допомагає виправити помилки.
Останнім часом, Богдан, за порадою батька, зосередився на створенні оригінальних натільних дерев’яних інкрустованих хрестиків. Вони є хорошим доповненням до вишиваного строю, — як українця, так і гуцула.
За словами Богдана натільні хрестики він різьбить з грушки, бо «дерево цікаве по текстурі і колір файний». Є навіть хрестики, які мають в собі ще один хрест з металу — Богдан вставляє в дерево гуцульські згарди косівського майстра Ореста Ониськіва. Таке поєднання металу та дерева є досить оригінальним і креативним.
Але туристам, важко повірити, що людина може зробити таку красу власними руками, та ще й з дерева, тому питають: «Это из пластмассы сделано?». На щастя, є люди, які цікавляються і розуміються у мистецтві, часто мандрують Україною в пошуках чогось нового і кажуть, що таких хрестиків не бачили більше ніде.
Вироби Богдана Стринадюка
Купує вироби Богдана переважно молодь. Також, серед покупців є багато туристів-діаспорян з Північної Америки, адже вони цікавляться старовиною, а традиційна косівська різьба протягом століть майже не змінилась.
Косів Богдану дуже подобається, але, звісно, сидіти на одному місці творча людина не може. Тому у вільний від роботи час, хлопець мандрує горами та відвідує етно-рок фестивалі по всій Україні.
Богдан не проводить такі популярні тепер майстер-класи, адже важко навчити людину за годину-дві різьби. Та і самі інструменти не є безпечними і можуть травмувати неуважного туриста.
Фотографії та мої слова не можуть передати всієї краси виробів родини Стринадюків. Тому варто побачити їх наживо. Щоб краще зрозуміти і відчути творчий дух, треба побувати в сімейному будинку по вулиці Грушевського 48. Варта уваги і колекція глиняних чашок і тарілок.
Вироби Богдана можна побачити в суботу на косівському базарі, а також протягом тижня в сувенірних крамницях по вулиці Небесної Сотні.
Також читайте інтерв’ю з Тарасом Стринадюком та Христиною Стринадюк.
Браво! СТРИНАДЮКИ рулять!
Богдан один з моїх кращих учнів під час навчання в училищі.
ще би варто розповісти про чемергес)