Боса травою —
Долина тікає, як білка —
Над головою
Мигає хвоя і лист.
Небо синіє —
Як очі дитини-трьохлітки…
Травами віє,
Дерева гілками сплелись.
Дишу весною,
А гори високі і добрі —
Хочуть спокою,
Та пустять до себе у ліс,
Сива пташина
Злетіла кудись поза обрій,
Зріє дубина,
А тиша міцна — як колись..
Іванка Стеф’юк
фото Руслана Трача
