«Мальований дзбаник – 2014»

З 26 по 28 вересня цього року в Косові вперше відбувся перший відкритий  фестиваль-конкурс «Мальований дзбаник». Такий захід проводиться з метою популяризації Косівської мальованої кераміки. Ідея створення та проведення фест-конкурсу належить кандидату мистецтвознавства, голові Благодійного фонду «Автентика Гуцульщини» Марії Гринюк. Значну участь в організації цього дійства прийняли Косівська регіональна організація Національної спілки художників України, відділ культури Косівської РДА, Косівський інститут прикладного та декоративного мистецтва ЛНАМ, Вербовецька сільська рада, Національний природний парк «Гуцульщина» за сприяння Косівської міської ради.

Сюжети про наш фестиваль з’явилися на регіональних («Галичина», «РАІ») та центральних («1+1», «Інтер») телеканалах України. Захід відвідала поважна делегація з Польщі, а також гості з Києва, Львова та інших міст України. На щастя, погода сприяла проведенню свята, а загальна атмосфера фестивалю була щирою та невимушеною. Сподіваюсь, що такий потрібний фест стане щорічним і приваблюватиме в наш край все більше туристів, журналістів та поціновувачів народного мистецтва.

Фест-конкурс розпочався 26 вересня з наукової конференції в актовій залі КІПДМ ЛНАМ на тему «Історичні реалії та сучасний портрет Косівської мальованої кераміки». В конференції взяли участь відомі та авторитетні науковці, мистецтвознавці, музейні працівники та викладачі. В рамках конференції відбулася презентація дитячої книжки Христини Стринадюк за мотивами творів майстрів косівської кераміки.

Далі учасники конференції, журналісти і члени журі конкурсу відвідали керамічний цех Косівської організації Національної спілки художників України. Гості мали унікальну змогу побувати у майстернях відомих косівських та вербовецьких керамістів: Іванни Ділети-Козак, родини Василя Гривінського, Валентини Джуранюк, Ореста Чорного, Петра Данчука, Марії Гринюк.

Згодом вони відвідали давню батьківську гуцульську хату голови села Вербовець Івана Павлюка, де змогли побачити піч з оригінальними безцінними кахлями виготовленими в 1860-70-х роках відомих майстрів-керамістів Олекси Бахматюка та Івана Баранюка. Завершився вечір вітанням вербовецького аматорського ансамблю «Едельвейс» та гостиною.

Саме такий формат фест-конкурсу справив найбільше враження, бо кожен із відвідувачів відчув унікальну духовну ауру майстра.

І хоча багато людей в Україні негативно відносяться до фестивалів та святкових культурних заходів під час війни, але прочитавши наступні рядки, я сподіваюсь жителі нашого району зрозуміють всю важливість відродження національної свідомості та ідентичності.

Під час спілкування із старшими людьми я дізнався кілька фактів, які мене відверто вразили. Наприклад, одна жінка розповіла, як порізала вишивану сорочку на шмаття, бо не мала чим витирати підлогу.

Інший випадок дивує не менше – безцінний родинний скарб гуцулів – венеціанське намисто – нащадки використовували для позначення овець, прищеплюючи їм перли до вух. Старенька бабуся із жалем розказала, як кахлі з печі ХVIII століття вона використовувала перевернутими для напування домашньої худоби, замість мисок. Корови ці кахлі, які сьогодні коштують сотні доларів, розбивали ледь не щодня. Як розповідають самі «винуватці» – робили вони таке від незнання, що ці речі цінні і важливі, адже антиукраїнська пропаганда зробила свою «чорну справу».

27 вересня конкурс продовжили із відвідування виставки «ретрокераміки» в Косівському музеї народного мистецтва та побуту Гуцульщини, а на літній сцені Косівського РБК відбулося урочисте привітання.

Неподалік сцени простягнулася виставка-ярмарка творів керамістів майстрів Косівщини. Серед учасників ярмарки були не лише майстри авторської кераміки, але і традиційного гуцульського одягу і класичних косівських смаколиків: сирних коників, цукрових півників, меду, горішків та яблук.

На березі Рибниці горіла фестивальна гончарська ватра, а учасникам фесту студентки Косівського інституту варили і частували кулішем з бринзою та гуслянкою. Фестиваль співвпав у часі з великим християнським святом Воздвиженням Хреста Господнього, тому їжа була пісною, але дуже смачною.

Також в рамках фестивалю проводилися майстер-класи із виготовлення керамічних глечиків, та конкурси на кращу дитячу іграшку з глини і малюнку в стилі гуцульського мотиву. Для дітей солодкі призи підготувала і вручала підприємець Ліда Ярич. Особливою родзинкою цього конкурсу були твори наймолодшої учасниці Анастасії Слави, яка отримала приз у вигляді торта-дзбанка як символу фестивалю.

Урочистий концерт забезпечив справді святковий настрій – варто відзначити будинок культури села Космач та гурт бандуристок Косівської школи мистецтв — «Сонячна струна». В рамках святкової програми відбувся показ етнічного давнього гуцульського вбрання з колекції музею Михайла Струтинського та демонстрація сучасного одягу – дипломних робіт студентів Косівського інституту.

О 20-00, коли зайшло сонце, відбулося вражаюче вогняне «фаєр-шоу» від гурту Аркана, його учасники регулярно виступають на святкові дні для косівської молоді.

Завершився фестиваль у неділю 28 вересня відвідуванням Терношорських скель з Любомиром Держипільським.

Будемо сподіватися, що основна мета фестивалю буде досягнута і вслід за Петриківським розписом Косівська мальована  кераміка здобуде статус нематеріальної спадщини ЮНЕСКО. Спеціально для цього «Мальований дзбаник» відвідала Світлана Пахлова, яка є експертом з питань нематеріальної культурної спадщини українського Центру культурних досліджень при Міністерстві культури України.

Тарас ПАСИМОК

Share

2 Replies to “«Мальований дзбаник – 2014»”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Запрошуємо!

5–7 липня на храмове свято Івана Хрестителя, запрошуємо всіх відвідати наш «Лудинє — базар у Косові». Підтримайте, станьте частинкою дійства, що любить та цінує гуцульське мистецтво! «Лудинє – базар у Косові» — тут традиції стають сучасністю.

На замітку

Події на Косівщині

Наш банерок